#Чугуївпамятає

"Вогонь війни - у пам’яті навічно"

ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНРОВИЧ РОДІОНОВ

поет, прозаїк, публіцист, перекладач

народився 13 лютого 1940 р. в м. Волгограді (Росія). Закінчив Харківський авіаційний інститут. Почесний громадянин м. Чугуїв і Чугуївського району, нагороджений медалями Федерації Космонавтики СРСР ім. М. Рязанського, Федерації Космонавтики Росії ім. І. Кожедуба, медаллю «100 лет военной авиации», медаллю «Дети военного Сталинграда».  Він член Спілки письменників України і Росії, лауреат семи літературних премій. На батьківщині поета, в Волгограді, в школі, де він навчався, відкритий музей на його честь; в музеї історії міста, поруч зі стендом, присвяченому Волгоградке Олександрі Пахмутової, знаходиться стенд Володимира Родіонова. Видано понад 60 збірок творів Родіонова з його поезією, прозою і публіцистикою; він автор в найпрестижніших періодичних виданнях, в тому числі і зарубіжних.

Володимир Олександрович пішов з життя 31 декабря 2018 г.

Побратими

На дорогах війни,

На її перехрестях

Розминались вони

В Сталінградах і Брестах.

І не просто отак

Їм було зустрічаться,

Коли двадцять атак

І солдатам по двадцять.

Впав комбат і солдат

Між вогню і металу.

І «Ні кроку назад!»

Їх навік поєднало.

Перед штурмом

А ніч коротка, зоряна яка!

Набиті диски автоматів,

І рота в білих маскхалатах

Приготувалась до кидка.

В бою нелегко-воїн зна,

Та клятву виконав він свято.

Хай тисяча смертей на брата,

Вітчизна в кожного-одна,

І, посивілу вже від дум,

Солдат свою згадає матір…

Щоб у бою безсмертним стати,

Він рвійно кинеться на штурм!

День Победы

Сегодня праздник у планеты

Велик и ярок –

                            День Победы!

От одного его луча

Слеза горюча, горяча.

И дух оркестров духовых

Роднит погибших и живых.

Мы сердцем пламенным небедны,

Душою доброю не слабы

С наследством нашим –

                                          Днем Победы

И степеней его всех славы.

И я опять в сыновнем ранге,

Покинув отчее крыльцо.

Побуду на отцовском фланге,

Где бой был жарок и свинцов.

И где себя не уберёг

Отец,

           Прикрыв отход соседу…

С берёз хмельной сочится сок

В отцовский мятый котелок…

Пей первым, батя:

                                 «За Победу!»