Сьогодні,
23 листопада, до центральної бібліотеки завітали учні 7 класу
ЗОШ
№1(класний керівник Ткаченко Олена Михайлівна) щоб вшанувати пам'ять жертв Голодомору.
Пам'ять
– нескінченна книга, в якій записано все: і
життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і
чорними кольорами.
Кожен
із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують
стискатися людські серця. Одна з найстрашніших
таких сторінок - Голодомор, який призвів до небачених жертв.
Кажуть, що минуле не належить нікому. Воно -
надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі
найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і
ніколи!
Пам'яті
мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду,
заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках.
Пам'яті
українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX
століття, присвячуються ці хвилини.
В
руках, що виростили хліб.
Не залишили і зернини
Ні, рід наш в горі не осліп -
Ти все згадаєш, Україно!
Згадай усе ти, щоб воздать
Близьким і дальнім людоморам.
... Хоч радість легше пам'ятати.
Та треба пам'ятать і горе.
Нажаль
точної цифри жертв голодомору сьогодні назвати не зможе ніхто. Тим більше, що
влада вміла приховувати злочини. Місцеву владу змушували переписувати
книги метричних записів, фальсифікувати реєстр голодних смертей за будь-які
спроби сказати про Голодомор нещадно карали.
Діти
разом з дорослими подивилися фрагменти з історично- документального фільму «Голодомор.
ХХ ст. Технологія геноциду».
Вшанували пам'ять хвилиною мовчання та пом’янули
померлих шматочком хліба.
Хай
у кожному місті і селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить
голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, уклінно припаде до
їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим!
Комментариев нет:
Отправить комментарий