Герої Крут живі у пам’яті нащадків

Ви стали прикладом усім, Про Вас нікому не забути! В понурій темряві віків Світити будуть завжди Крути! Є в українській історії події, які стали знаковими, стали символічними. Такою подією є героїчна смерть під залізничною станцією Крути молодих захисників Української Держави. Щороку, 29 січня, кожен українець схиляє голову перед пам’яттю про тих, хто в далекому 1918 році боронив незалежність України ціною власного життя. 29 січня 1918 року на залізничній станції Крути в Чернігівській області 300 київських студентів, захищаючи підступи до Києва, вступили в нерівний бій з шеститисячною армією більшовиків під командуванням Михайла Муравйова. Точна кількість загиблих студентів офіційно ніде не зафіксована. За свідченнями учасників подій, було вбито більше 250 осіб з українського боку. Відомі імена тільки 27 студентів, яких взяли в полон і розстріляли. Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла загиблих. Через декілька днів місцеві селяни вночі позабирали тіла хлопців із поля й поховали у сусідньому селі. Перепоховання загиблих у бою під Крутами відбулося 19 березня 1918 р. у Києві на високому дніпровському березі, неподалік могили першого українського князя Аскольда.. Ховали велично… Так постала друга, крім Тарасової, свята могила над Дніпром.

На Аскольдовій Могилі Поховали їх — Тридцять мучнів українців, Славних молодих... На Аскольдовій Могилі Український цвіт — По кривавій по дорозі Нам іти у світ. П. Тичина https://www.youtube.com/watch?v=Nu5WHLJYjvY І нехай сучасні вчені-історики розмірковують про міфи і правду Крутянської битви, ніхто не поставить під сумнів високий героїзм і патріотичну самопожертву юних борців за ідею, відданих захисників національної справи. Вічна пам'ять Героям!

Увага! Поповнення фонду!

Центральна бібліотека Чугуївської ЦБС щиро і безмежно дякує Український інститут книги за поповнення нашого фонду цікавими та корисними книгами, а це 317 екземплярів! Ми впевнені, що ці книги обов'язково знайдуть свого читача та принесуть задоволення від прочитаного. Приходьте, читайте, знайомтесь з новинками!!!!

Суверенній Україні нині слава і повік

22 січня в Україні відзначають одне з найважливіших державних свят – День Соборності України, роль якого в історії країни важко переоцінити. Офіційно святкувати День Соборності почали лише у 1999 році після указу президента Леоніда Кучми. В цей день в 1919 році відбулося проголошення Акту злуки Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки. В «Універсалі соборності» йшлося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка» Також цього дня згадують підписання Четвертого Універсалу Центральної Ради. Це сталося роком раніше – 22 січня 1918 року. «Народе України. Твоєю силою, волею, словом стала на Землі українській вільна Народна Республіка» - так розпочинався текст IV Універсалу Української Центральної Ради. Цим документом проголошувалася повна незалежність УНР. У 71-у річницю Акта злуки (22 січня 1990 року) в Україні відбулася одна з найбільших у Центральній і Східній Європі масових акцій – “живий ланцюг” як символ єдності східних і західних земель. Більше мільйона людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг від Києва до Львова.

День Соборності України – день, який символізує єдність земель України. Це одне з найважливіших свят нашої країни, яке підкреслює, що ми всі – це один народ і ніякі рубежі не зможуть нас розділити, це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель.

Вітаємо всіх українців з Днем Соборності! Бажаємо зберігати силу духу, бадьорість і оптимізм. Нехай в кожній родині панує мир і спокій, любов і взаєморозуміння!

Колядують зорі на Різдво Христове

Новорічні та різдвяні свята з давніх часів супроводжуються різними веселими традиціями. Діти і дорослі колядують, щедрують і посівають (засівають). Однак не всі люди знають і розбираються, коли це потрібно робити.

Колядування – це улюблене заняття не тільки дорослих, але і дітей. Колядують і співають різдвяні пісні вранці 7 січня. А в деяких регіонах України колядувати починають вже увечері 6 січня, після сходу першої зірки. Колядувати ходять від хати до хати, не оминаючи нікого. У своїх піснях колядники славлять появу на світ Ісуса Христа, зичать добра, щастя, здоров'я і достатку сім'ям. А господарі за це обдаровують колядників солодощами, різними смаколиками та дрібними грішми.

Коляд, коляд ,коляда У віконце загляда. У різдвяну світлу нічку Запали на радість свічку. Коляду поклич до хати, Щоб Ісуса привітати. Люди добрі, колядуйте, Сина Божого шануйте! А от щедрувати потрібно 13 січня, ввечері, це напередодні Старого Нового року.

Цей вечір ще називають Щедрим, звідси і назва – щедрувати. У щедрівках на відміну від колядок величають господарів будинку і їхніх дітей, а також бажають у прийдешньому році багатого врожаю, добробуту, приплоду худоби, доброго роїння бджіл. З давніх часів вважалося, що після заходу сонця починала пустувати нечиста сила. Тому щедрівки були своєрідним захистом будинку і господарів від нечисті.

"Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка, Стала собі щебетати, Господаря викликати: – Вийди, вийди, господарю, Подивися на кошару, Там овечки покотились, А ягнички народились. В тебе товар весь хороший, Будеш мати мірку грошей. Хоч не гроші, то полова, В тебе жінка чорноброва. Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка." Вперше різдвяну народну пісню «Щедрик», у музичній обробці відомого українського композитора Миколи Леонтовича (М. Леонтович (1877–1921), український композитор, хоровий диригент, громадський діяч.), виконав хор Київського університету. Загалом Леонтович створив п’ять версій обробки пісні, але для виконання він вибрав лише одну, яку створив у 1916році – саме вона й принесла йому світову славу. Тепер «Щедрика» чути ледь не у всьому світі. Посівати в Україні прийнято на старий Новий рік (на Василя) – з 13 на 14 січня, і роблять це зазвичай хлопчики. Наші предки вважали, якщо першим на Новий рік до хати зайде чоловік, це принесе достаток і успіх. Звідси й пішла традиція залучати хлопчиків до посівання....

Житом, житом із долоні, По долівці, по ослоні, Засіваю в вашій хаті – Будьте дужі та багаті! Щоб збулося все нівроку – З новим щастям, з Новим роком!

Колектив центральної бібліотеки вітає всіх з Новим Роком та Різдвом Христовим! Від щирого серця бажаємо лише найкращого: нехай серце радіє, родина буде здоровою, мрії справджуються і кожен день приносить лише радість!