18 травня Україна відзначає Всесвітній день
вишиванки.
В це свято українці одягаються у вишиванки і
гуляють по своїх містах.
Всесвітній день вишиванки відзначається щорічно в
третій четвер травня. День вишиванки не має ніякої політичної підоснови, свято
покликане популяризувати українську культуру і традиції.
День вишиванки: історія свята
Вперше День вишиванки запропонувала відзначати
одна зі студенток факультету історії Чернівецького національного університету у
2006 році. Її надихнув знайомий, який постійно носив вишиванку. В тому році
одяглися у вишиванки кілька студентів і викладачів Чернівецького університету,
зараз це свято набуло міжнародні масштаби.
Бібліотекарі центральної бібліотеки Чугуївської
ЦБС оформили книжкову виставку,
присвячену цьому святу.
Історія
української вишиванки
"І
в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І
рушник вишиваний на щастя, на долю дала".
Андрій Малишко
Пісня
про рушник відома кожному українцю з дитинства. Але чи кожен знає, що його
дарували у дорогу зовсім невипадково? Адже вишитий рушник символізував дорогу,
щасливе повернення в отчий дім зокрема та життєвий шлях людини в цілому. І
сьогодні вишиті українські рушники прикрашають помешкання та вівтарі у церквах,
а вишиті сорочки – вишиванки - носять як повсякденну та святкову одіж.
Виши́ванка,
або вишива́нка — теперішня назва традиційної української виши́ваної (ви́шитої)
чоловічої та жіночої сорочки, а також її сучасних зразків, які в українській
культурі починаючи з 20 століття носяться окремо, разом з європейським
костюмом, як святковий, патріотичний та культовий одяг. Вишиванка є єдиним
елементом українського строю, що питомо перейшов до міської української
культури, і послугував натхненням для багатьох новітніх одежин, як то футболки,
сукні, блузки, краватки, купальники тощо, що оздоблені вишиванковими
візерунками, теж набувають деякі з чи й усі три вищезгадані значення.
Багато
варіацій дизайну вишиванки було створено у XIX сторіччі. Зазвичай їх
виготовляли із саморобного полотна, яке ткалося на верстаті. Місцеві
особливості зазвичай знаходили відображення ворнаменті сорочки. Традиційно
носиться заправленою в штані.
Історія
Історія
народної вишивки в Україні іде коренями в глибину століть. Дані археологічних
розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як
вид мистецтва в Україні існує з незапам'ятних часів. Вишивкою, за свідченням
Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з
фігурками чоловіків, датовані VI ст., при дослідженнях показали ідентичність не
тільки одягові, але і вишивці українського народного костюма XVIII–XIX ст.
Арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях про русів згадує, що вони носили
вишитий одяг. На жаль, пам'ятники української вишивки збереглися тільки за
останні кілька століть, але і цього досить, щоб з'ясувати, що елементи
символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, що
прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської
культури.
На
межі 19 і 20 століть вишивана українська чоловіча сорочка відривається від
традиційного костюму, і починає носитися в поєднанні з європейським одягом.
Провідну ролю в започаткуванні моди вдягання вишиванки під піджак часто надають
Іванові Франкові, який «відрізнявся од загалу своїм костюмом — вишиваною
сорочкою серед пишних комірців і краваток».
З
наближенням відродження Незалежності України вишиванка почала рішуче повертати
свою загальнонародність. Як чоловічі, так і жіночі варіяції на тему традиційних
вишиванок нині поширені на мітингах, урочистих та молодіжних заходах, посіли
своє місце у весільній моді.
Найбільшої
популярності серед посадовців та депутатів за роки Незалежності вишиванка
здобула після Помаранчевої революції
Прадавні
орнаменти-обереги
Основна
функція вишивки – оздоблення. Проте здавна вишита сорочка виконувала не менш
важливу місію оберега. Орнаменти на вишиванках та рушниках несуть у собі
глубокий зміст, корені якого сягають ще у слов’янську міфологію.
Геометричні
візерунки – найпоширеніші серед орнаментів. Ромб – стародавній символ сонця,
родючості та жіночої основи - приносив добру удачу та процвітання. Хвилясті
лінії – символ води – уособлювали життєдайну силу, а горизонтальні – символ
землі – родючість. Колокрес (хрест у колі) – знак сонця, що відводить зло, а
криж (рівносторонній хрест) – знак вогню, що символізує духовне очищення.
Популярні
у вишивці і рослинні мотиви. Листя дубу – символ сили та міцності, а калина –
символ краси. У поєднанні ці символи часто зустрічалися на чоловічих сорочках.
Мак – символ родючості та пам’яті роду, а китиці виноградууособлювали радість
та сімейне життя. Троянди символізували кохання та молодість, а барвінок –
вірність та вічність буття.
Зображення
тварин та птахів, зокрема голубів, півнів та коней, защихали людину від злих
сил. Вишиті парою птахисимволізували шлюбну пару, а ластівки – добрі новини.
Кольорова
символіка
“Два
кольори мої, два кольори: Червоне — то любов, а чорне — то журба” – так
співається у відомій український пісні. І справді, колір вишивки має величезне
значення.
·
Червоний – любов, боротьба, світло та
захист.
·
Чорний – смуток, охорона від злих сил,
шанування померлих.
·
Блакитний – небо, повітря, духовний
світ.
·
Жовтий – врожай, місяць, зорі.
·
Коричневий – родючість землі.
·
Зелений – весна, оновлення, життя.
(Матеріал з
Вікіпедії — вільної енциклопедії.)
