Українська вишиванка

18 травня Україна відзначає Всесвітній день вишиванки.

В це свято українці одягаються у вишиванки і гуляють по своїх містах.

Всесвітній день вишиванки відзначається щорічно в третій четвер травня. День вишиванки не має ніякої політичної підоснови, свято покликане популяризувати українську культуру і традиції.

День вишиванки: історія свята

Вперше День вишиванки запропонувала відзначати одна зі студенток факультету історії Чернівецького національного університету у 2006 році. Її надихнув знайомий, який постійно носив вишиванку. В тому році одяглися у вишиванки кілька студентів і викладачів Чернівецького університету, зараз це свято набуло міжнародні масштаби.

Бібліотекарі центральної бібліотеки Чугуївської ЦБС оформили  книжкову виставку, присвячену цьому святу. 

Історія української вишиванки

"І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала".

                                                                               Андрій Малишко

Пісня про рушник відома кожному українцю з дитинства. Але чи кожен знає, що його дарували у дорогу зовсім невипадково? Адже вишитий рушник символізував дорогу, щасливе повернення в отчий дім зокрема та життєвий шлях людини в цілому. І сьогодні вишиті українські рушники прикрашають помешкання та вівтарі у церквах, а вишиті сорочки – вишиванки - носять як повсякденну та святкову одіж.

Виши́ванка, або вишива́нка — теперішня назва традиційної української виши́ваної (ви́шитої) чоловічої та жіночої сорочки, а також її сучасних зразків, які в українській культурі починаючи з 20 століття носяться окремо, разом з європейським костюмом, як святковий, патріотичний та культовий одяг. Вишиванка є єдиним елементом українського строю, що питомо перейшов до міської української культури, і послугував натхненням для багатьох новітніх одежин, як то футболки, сукні, блузки, краватки, купальники тощо, що оздоблені вишиванковими візерунками, теж набувають деякі з чи й усі три вищезгадані значення.

Багато варіацій дизайну вишиванки було створено у XIX сторіччі. Зазвичай їх виготовляли із саморобного полотна, яке ткалося на верстаті. Місцеві особливості зазвичай знаходили відображення ворнаменті сорочки. Традиційно носиться заправленою в штані.

Історія

Історія народної вишивки в Україні іде коренями в глибину століть. Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує з незапам'ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VI ст., при дослідженнях показали ідентичність не тільки одягові, але і вишивці українського народного костюма XVIII–XIX ст. Арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях про русів згадує, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам'ятники української вишивки збереглися тільки за останні кілька століть, але і цього досить, щоб з'ясувати, що елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, що прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської культури.

На межі 19 і 20 століть вишивана українська чоловіча сорочка відривається від традиційного костюму, і починає носитися в поєднанні з європейським одягом. Провідну ролю в започаткуванні моди вдягання вишиванки під піджак часто надають Іванові Франкові, який «відрізнявся од загалу своїм костюмом — вишиваною сорочкою серед пишних комірців і краваток».

З наближенням відродження Незалежності України вишиванка почала рішуче повертати свою загальнонародність. Як чоловічі, так і жіночі варіяції на тему традиційних вишиванок нині поширені на мітингах, урочистих та молодіжних заходах, посіли своє місце у весільній моді.

Найбільшої популярності серед посадовців та депутатів за роки Незалежності вишиванка здобула після Помаранчевої революції

Прадавні орнаменти-обереги

Основна функція вишивки – оздоблення. Проте здавна вишита сорочка виконувала не менш важливу місію оберега. Орнаменти на вишиванках та рушниках несуть у собі глубокий зміст, корені якого сягають ще у слов’янську міфологію.

Геометричні візерунки – найпоширеніші серед орнаментів. Ромб – стародавній символ сонця, родючості та жіночої основи - приносив добру удачу та процвітання. Хвилясті лінії – символ води – уособлювали життєдайну силу, а горизонтальні – символ землі – родючість. Колокрес (хрест у колі) – знак сонця, що відводить зло, а криж (рівносторонній хрест) – знак вогню, що символізує духовне очищення.

Популярні у вишивці і рослинні мотиви. Листя дубу – символ сили та міцності, а калина – символ краси. У поєднанні ці символи часто зустрічалися на чоловічих сорочках. Мак – символ родючості та пам’яті роду, а китиці виноградууособлювали радість та сімейне життя. Троянди символізували кохання та молодість, а барвінок – вірність та вічність буття.

Зображення тварин та птахів, зокрема голубів, півнів та коней, защихали людину від злих сил. Вишиті парою птахисимволізували шлюбну пару, а ластівки – добрі новини.

Кольорова символіка

“Два кольори мої, два кольори: Червоне — то любов, а чорне — то журба” – так співається у відомій український пісні. І справді, колір вишивки має величезне значення.

·        Червоний – любов, боротьба, світло та захист.

·        Чорний – смуток, охорона від злих сил, шанування померлих.

·        Блакитний – небо, повітря, духовний світ.

·        Жовтий – врожай, місяць, зорі.

·         Коричневий – родючість землі.

·        Зелений – весна, оновлення, життя.

                                 (Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.)