Сьогодні, 19 січня святкується завершальне свято циклу новорічно-різдвяних
свят - Водохреща. Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі,
вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні
й духовні хвороби.
У цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять
воду. Віддавна в народі посвячену на Водохреще воду вважають своєрідним
спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми,
домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що водохрещенська вода не
псується, не має запаху і може зберігатися протягом року.
Напередодні Водохрещі
святкується "Голодна кутя", або другий Святий Вечір. Увесь цей день
віруючі люди нічого не їдять – постять. Сідають вечеряти, коли вже засяє
вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви – смажену рибу, вареники з
капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої
ложки в одну миску, а зверху – хлібину, "щоб хліб родився".
На другий день зранку ходять до церкви святити воду. Цією свяченою водою починається трапеза, нею ж кожний господар кропить усіх членів сім'ї, хату, інші будівлі, криниці.
За давньою традицією, церемонія освячення води відбувалася просто неба, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні Йордана, з льоду вирубували великий хрест ("йордан") і ставили його поруч з ополонкою. Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально і нерідко обливали буряковим квасом, від чого воно набирало червоного кольору. Було прийнято також прикрашати хрест барвінком і гілками сосни.
До радянських часів у день водосвяття в селах і містах влаштовувались багатолюдні хресні ходи до річки. Крім ікон і церковних хорогв, учасники цих процесій несли запалені "трійці" – три свічки, перевиті зіллям васильків, чебрику та інших квіток. Акт водосвяття в багатьох місцевостях супроводжувався стріляниною з рушниць порожніми набоями. Одночасно у небо випускали голубів, попередньо прикрашаючи їх стрічками з кольорового паперу.
На другий день зранку ходять до церкви святити воду. Цією свяченою водою починається трапеза, нею ж кожний господар кропить усіх членів сім'ї, хату, інші будівлі, криниці.
За давньою традицією, церемонія освячення води відбувалася просто неба, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні Йордана, з льоду вирубували великий хрест ("йордан") і ставили його поруч з ополонкою. Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально і нерідко обливали буряковим квасом, від чого воно набирало червоного кольору. Було прийнято також прикрашати хрест барвінком і гілками сосни.
До радянських часів у день водосвяття в селах і містах влаштовувались багатолюдні хресні ходи до річки. Крім ікон і церковних хорогв, учасники цих процесій несли запалені "трійці" – три свічки, перевиті зіллям васильків, чебрику та інших квіток. Акт водосвяття в багатьох місцевостях супроводжувався стріляниною з рушниць порожніми набоями. Одночасно у небо випускали голубів, попередньо прикрашаючи їх стрічками з кольорового паперу.
Після Водохреща розпочинався новий весільний сезон,
який тривав до Великого посту. Це був час веселощів і дозвілля. Молодь
збиралась на вечорниці, сім'ї влаштовували складчини та ходили один до одного в
гості з метою наблизити весну.
Саме у цей зимовий день віряни та навіть ті, хто не часто ходять
до церкви, випробовують свій організм крижаною водою. Від малого до великого –
на свято Водохреща в ополонку наважуються зануритися всі. Адже кажуть, що вода,
освячена на Богоявлення, має лікувальні властивості..
Комментариев нет:
Отправить комментарий